Осенний день...
http://www.stihi.ru/2009/09/30/4101
Цветы померкли. Солнечных зеркал
Всё меньше видно из-за врат небесных.
И пятками настрой мой засверкал,
Оставив пыл прощаний бесполезных…
Не знаю, может, в том моя вина? –
Душа, слёз ожидая, онемела…
Рябина ж раскалилась докрасна:
Вобрать оттенки зарев захотела…
В плетенье опечаленных годов
Поспевший жёлудь вновь забил пенальти.
И золото берёзовых листков -
На потемневшем от дождя асфальте…
Оригинал:
Пригасли квіти.Сонечко сховав
Осінній день за піднебесну браму...
І настрій мій п'ятами накивав,
Залишивши оцю прощальну драму...
Не знаю, чи у тім моя вина ? -
В очікуванні сліз душа затерпла...
Красується чимдуж горобинА,
Ввібравши кольори заграв затепла...
У плетиво зажурених років
Достиглий жолудь забива пенальті...
І золото березових листків
На потемнілім від дощу асфальті...
Свидетельство о публикации №111072700478