На свiтанку рано...
мати напувала,
Біле личко чисто
росами вмивала.
“Набирай, дитино,
талану і сили,
Поки доля в небі
зорі засвітила.
Шлях нелегкий, славний
тобі випадає,
Що на ньому знайдеш -
то ніхто не знає.
Тож бери родинну
честь, наснагу, мрію,
А Любов, Надія,
Віра най зігріє”.
На світанку рано
мати напувала,
Щось собі тихенько,
лагідно співала.
Готувала сина
в далеку дорогу,
Все просила долю
і молилась Богу.
Свидетельство о публикации №111072702795