Где-то нежность прошла между нами
Задержалась. И нас позвала.
Не сумела назваться словами,
слов таких для себя не нашла.
Называлась и дружбой, и приязнью.
Ждать умела, прощать, охранять.
Мы ж держали её, как на привязи,
чтоб не смела нам больше вещать.
Вот и стала она неуклюжею,
будто бурый цыганский медведь.
Опасалась сказаться ненужною,
цепью на-людях вдруг загреметь.
Может, были мы слишком гордыми:
что ни фраза, то льдинок букет?
И осталась она кроссвордом,-
может, нежность, а может, и нет.
ОРИГИНАЛ.
Десь проходила ніжніcть між нами.
І спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
бо не знала для себе назв.
Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її, мов на прив"язі,
щоб не сміла нас чаклувать.
І вона ставала незграбною,
як отой циганський ведмідь.
Лиш боялась на людях раптом
ланцюгом своїм прогриміть.
Чи були ми занадто гордими,
що й слова були крижані?
Та й лишилась вона кросвордом,-
може, ніжність, а може, й ні.
Свидетельство о публикации №111072607488