Колись твоє тіло, загорнуте в синій атлас,
Стане моєю фарбою для словоформи.
Вималюю найміськіші контрастні пейзажі
І наші чотири коліна в димному пабі.
Я розгортатиму мляво, але охоче,
Сині сувої атласу з твоїх стегон.
На полотнищах з'являться перші світанки,
Виговорені нами за пляшкою віскі.
І ці вечори, засмаглі в наших чеканнях,
Вберуть усю кольористику наших історій:
Від чорних відвертостей до вишневих набутків,
Від стиглих пристрастей до латентних зізнань.
Коли зісковзне останній шмат тканини
Й оголена ти закриєш собою мольберт,
Я розчинюся й віддамся тобі аквареллю.
Побач в цьому Знак й убережись від марнот.
Синiй атлас
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111072604069
Свидетельство о публикации №111072604069
Рецензии