911
***
Нікотиновий голод не счезав навіть після десерту,
Сигарета і кава... і душа припарована, дійшла до агонії,
Згусток крові відхаркнуто, він і був, певно, зародком смерті,
Лишилась... живою, гарячою на мЕжі любові – болю.
Двері клацнули раптом рвучко холодним металом
А, може, не двері… кайданки, чи так, запальничка,
Увійшов… Певно ангел, та чому він одягнений в Прадо?
І звідки відомі йому твої коди, графіки, цикли і звички….
Безнадійно пручатись, молитись, несила тікати,
Мандражно хотілось померти, щоб за хвилю ожити,
Скоротитись на кшталт, як в мейозі плече хромосоми…
А ще… пластиліну, хотілось… щоб зняти точні відбитки...
Свидетельство о публикации №111072507158