"Навіщо квітку рвать...- нехай цвіте!
Нехай буяє ... дивна, неповторна!"-
Зворушливо звучить валторна...
І раз за разом голос подає.
Я прислухаюся до звуків... навкруги,
Вони мені затьмарили весь розум.
Але твій голос чую, йду туди...
Не бачу окрім тебе... я навколо...
Нічого... Лише квітку дорогу..
І милу... Що нестямно так кохає...
Вона не знає... чи прийду, чи не прийду...
Але у серці все ж надію має.
І я іду... не можу не прийти...
Я вже лечу... до милої моєї.
"Люби мене... люби мене... Люби!"-
Мій шепіт чує... люба іпомея.
Экспромт на стихотворение Русалка Лая
http://www.stihi.ru/2011/07/24/821
Навiщо квiтку рвать... - нехай цвiте!
© Copyright: Мастер Степанов, 2011
Свидетельство о публикации №111072504259
Свидетельство о публикации №111072504259
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.