Лина Костенко. А жизнь идет...

Перевод с укр.
*********
А жизнь идет… И все без корректур.
И мчится время, не сдержать галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
И на земле живем после Потопа.
Как знать, что будет с миром после нас?
В каком природа явится убранстве…
Лишь время не устанет. Наш же шанс,
Спешить, лететь без отдыха в пространстве,
Чтобы создать, оставив яркий след…
Но нет! Пройдем по миру светлой тенью,
Лишь знать бы: будет небо голубеть,
Взирая вечно на земли цветение.
И что леса не вымрут, словно тур,
Слова мои не станут мертвой грудой…
Да, жизнь идет и все без корректур,
И как напишешь, так уже и будет.
Не бойся, если тягостна строка,
Прозрения – они ведь как лекарство.
Не бойся правды, пусть она горька,
Не бойся грусти тихого тиранства.
Обидеть душу бойся с кондачка:
Коль ошибешься – в вечное мытарство.


*********

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.