Ти нас створив ,немов за браком часу,
Неначе той омлет нашвидкоруч .
Розрізав нас на ранги , касти , класи ,
Поставив нас у коло – стиснутий обруч.
Всього намішано у єстестві людському,
Не дивлячись , кидав добро і забуття ,
Гординю і любов , і , навіть , мову…
Дивився , куштував і…кинув на сміття.
Собі подумав : » Що за господиня
Зробить людину спромоглась з нічого?»
Поглянув на годинник і зарікся знині
Творить людей…Але ми є і слава Богу!
Ти нас створив, немов за браком часу...
© Copyright: Александра Жукова Головаш, 2011
Свидетельство о публикации №111072404930
Свидетельство о публикации №111072404930
Рецензии