Лiрник
Вмостивсь біля брами,
Де іноземці міряють
Софію ногами.
Все сумної та сумної
Старанно співає.
Невже й справді в Україні
Іншої немає?
Чи тут родяться у муках,
З тугою кохають,
І з сумним, тужливим плачем
Нарешті вмирають?
Нема щастя, нема долі
На морі й на суші...
Ох, ці знов незрозумілі
Слов'янськії душі!
Свидетельство о публикации №111072300478
Ризикну:
Відкинь сум свій, лірник старий,
Не тужи над краєм,
Відведи від нас всі хмари
І всі чорні зграї!
Хоч родяться діти в муках,
Плачуть гірко, з жалем,
Неньки їм протягнуть руки,
Виведуть у далі.
Щастя зникло? - Не повірю!
Діти, любіть Бога.
Служиш Господу ти вірно,
То й пряма дорога.
Всі, хто з Богом завжди ходять,
Мають хліб й до нього,
Не у тузі дні проводять,
Не беруть чужого.
Відкинь сум свій, лірник старий,
Не тужи над краєм,
Не такі вже й страшні хмари
І ті чорні зграї!
Благословінь!
Людмила Дзвонок 01.08.2011 22:51 Заявить о нарушении
Инна Приходько 01.08.2011 10:30 Заявить о нарушении
З щирістю!
Людмила Дзвонок 01.08.2011 22:55 Заявить о нарушении