Цей літній вечір…Сонце сіло…
Вже місяць видно та зорю,
Хмарини спрагло й несміливо
П’ють із блакиті всю журбу.
Яскравий обрій, де тополя
Малює вітер та блакить.
- Мені б летіти за тобою,
З тобою б бути у цю мить!
Крони дерев щомиті знову
Торкаються святих небес.
Я чую тихую розмову
І пісню янголів на біс.
Сьогодні сум проймає душу,
Бо навкруги затихло все.
Я плакати уже не мушу:
За вітром сльози всі несе.
Співає пісню птах у лісі,
Яка лунає аж до зорі,
Вмивається росою пісня…
А небо тихе, наче море…
Проймає душу і повітря
Сумний та ніжний запах квітів.
А хмари женуться за вітром.
Так само, як женусь за мрієй.
Навколо все завмерло, стихло,
Та тільки десь в душі тривога.
Вперед я роблю крок несміло,
Бо повернуть не маю змоги…
***
© Copyright: Альбо, 2011
Свидетельство о публикации №111072100950
Свидетельство о публикации №111072100950
Рецензии
читаю я строки,-
и образ рисуется мне-
морозное море..
шторм вдалеке..
крик чайки пронзительный
в бушующей мгле...
берег.
песок..
глаза, смотрящие за горизонт...
и ветер, что сошел с ума,
чему причина- лишь .........
Джекилл 10.02.2012 02:19 • Заявить о нарушении
и образ рисуется мне-
морозное море..
шторм вдалеке..
крик чайки пронзительный
в бушующей мгле...
берег.
песок..
глаза, смотрящие за горизонт...
и ветер, что сошел с ума,
чему причина- лишь .........
Джекилл 10.02.2012 02:19 • Заявить о нарушении