Бiльше мiж нами любовi нема...
Пустка на місці травневого саду.
Все, що лишилося, - час відніма,
Все, що було, - десь далеко позаду.
Тільки ж кохання, як сяйво зорі,
І, відгорівши, світитиме ясно.
Справжнє - не нице, а те, що вгорі,
Навіть умерши, дарує прекрасне.
Може цей відблиск когось поєдна,
Може навчить цінувать найдорожче?
Нам не вдалось...
я - один, ти - одна,
Двоє самотніх у долі на прощі.
Свидетельство о публикации №111072104383
що відцвіло й пелюстки облетіли
осінь спалила останні листи
віхола слід замела біло-біло...
думка іще за тобою услід
руки у розпачі впали безсило
зимно...як ріки уста скував лід
що ж буде з нами скажи мені милий...
------
Дякую Вам за вірші, Вячеславе.
Талановито. Гарно дуже.
З прихильністю,-
Веточка Вишни 06.01.2012 01:37 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 06.01.2012 16:33 Заявить о нарушении