Ти знов мандруєш іншими жінками
Чи друзями, які тебе вкрадають,
А я вивчаю філософію вінками
На кладовищі відчаю від чаю.
І хтось мені лишає шарф на згадку
Улюблено-картатий як душа.
Цей хтось так хоче нашивати латку
Твоїй самотності і в гості поспіша.
Цей хтось - не я, тому ти щиро рада
І відчиняєш двері століттям наперед,
Щоб вчасно стріти солодку надрозраду,
Криєш стіл і дістаєш англійський плед.
Я загортаюся у шарф того, хто поруч
Із тобою й тримає твої мрії.
Ти впевнена, що вже знайшла опору,
Яка не дасть упасти душі з твоєї вії?
(2009)
Ти знов мандруйеш iншими жiнками...
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111072100411
Свидетельство о публикации №111072100411
Рецензии