Весна

Ароматом повітря, ще юнацької ночі,
У захоплені грається не спокійне дівча,
В неї довге волосся,голубесенькі очі,
І вродлива і гарна,та ось тільки нічія.
Там де ходить вона-зацвітають бутони,
Де вона присіда-зеленіє земля,
Не принцеса вона, і не носить корони,
Вона сонечка доця,і природи маля.
В неї голос чарівний,напіває сонети,
Під який мелодійно чути щебет пташок,
Її погляд чарівний,освітляє планету,
Всім підвищує настрій,розтопляє сніжок.
Вона вірить у казку, бо сама її творить,
Вірить в Мавку, чугайстра, і у інших створінь,
І 3 місяці дівчина по землі цілій бродить,
Бо ж не знає погиби і як моди старінь.
Поприходу її, наступає відлига,
Від обіймів її засинають сади,
Пропадають сніги розпливається крига,
Й метушаться пташки, то туди, то сюди.
ЇЇ подих всиляє усім людям надію,
Зігріває серця і розтоплює кров,
Вона вірою може знаходити мрію
Відкрива почуття, і дарує любовь
В неї настрій п’янкий, завжди посмішка щира,
Хоч не знає спокою, і не бачила сна
Вона завжди привітна, весела та мила,
Ну якою ж ще може бути Весна.