Начебто

Начебто

Йому здавалось,
що небо плеве понад хмарами
А місяць -- то човен
що опівночі рибалка шукає.
Зіроньки -- дівчата співають.
Рибалка вони затопили
та й церемоніал поховання тримають.
Ось тому-то так і співають.

Співають, співають...
А хмари під небом літають.
І він, тільки він -- ніхто більше,
Музичного звуку не чує.
Його думи літають далеко
-- До самого неба приходять!..
Кольорують серебряним чорнилом
Повітряний простір свойого буття...

Так живе він. Живе й проживає.
Він син батька. Та батько ж не знає!
Дрібницю таку, його мати сховала --
Без батька родився. -- Мама казала.
А небо здавалося покрівля хати йому
Сфера земельна, підлога була
Повітряні стіни його зберігали -- тоді
Як буйливо, сили природи, ніби хитали.

Здається, начебто
небо пливе понад хмарами.
А під небом зорі - дівчата співають.
Їх голосу не чує ніхто...
Вони серебряним кольором сіяють!
Рибалка вони затопили
та й церемоніал поховання тримають.
Ось тому-то так і співають.