Затьмарення зникає.
Приходить біль щоночі,
В мої безмежні очі.
Холодним вітром зігріває.
Мій подих був навіки скутий.
Від холода були замерзлі очі.
І голос став такий забутий,
І місяць позабув мене тієї ночі.
Без дозволу мене у себе вкрали,
І сердце на шматки порвали,
Скували руки й ноги в цвяхи.
На шиї кровьяну печать поставили...
Прокляті...
Душа кричала в небо
Виривалась з тих кайданів.
Але було поставлене клеймо:
"Вона рабинею залишиться навіки з нами".
Тієї ночі душа покинула це тіло,
І зникла вітром в полі.
Тоді було безхмарне,чорне небо.
А тіло залишилось чекати своєї долі.
(6.09.09)
Затьмарення
© Copyright: Капля Слезы, 2011
Свидетельство о публикации №111071806719
Свидетельство о публикации №111071806719
Рецензии