…Ти насни мені файні сни -
Про блакиті, де бродить вітер,
Щоб вірші мої, чи пісні,
Що поховані в звивах літер,
Задзвонили, мов навесні
Б’ють на сполох з бурульок краплі.
Щоб від шалу я знавіснів,
І щоб розум, мов лезо шаблі,
Душу вирізав із грудей,
І, як голка, пришив їй крила,
Щоб ширяв я, немов борей,
Доки вистачить в слові сили!
Ти насни мені файні сни,
Кольорові лишень, не сірі.
Бо щось дуже вже затісні
Черевики я взув у вірі.
Ноги стер і забув мету,
Зупинився посеред мосту.
Дай у снах я побачу ту,
До якої дійти не просто,
Дивовижну країну мрій,
Що згубилася десь між літер,
Бо удень буревій подій
Шлях до неї із мозку витер.
Тож даруй мені дивні сни,
Мов причастя таємну милість.
Забери почуття вини,
А натомість – дай ризи білі…
2011
Ти насни менi...
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111071805533
Свидетельство о публикации №111071805533
Рецензии