Скажи чому в усіх часто буває ,
Що набуває швидкий плин життя ,
Все неймовірно горсто ,палко ,миттю ,
Невже немає звідси вороття ?
Буденні справи, люди, чвари ,
Усе набридло, й тільки почуття ,
B моєму серці протоптали стежку ,
Із мрій,страху,реалій майбуття . . .
Стежина ж ця йде крізь тепло і рани ,
Здавалося б,немає місця там ,
Минаючи лиш гострий біль омани ,
З цим залишившись на одинці- сам . . .
Зосталися лиш втоптані сліди ,
Жалю,зрадливих тих ілюзій ,
Що тебе обійняли усього ,
Все швидко забувають люди ,
В душі ж бояться тільки одного ,
Згубити щось,що тільки їм належить ,
Будь то чи гроші, слава, чи талан ,
Потрібно пам"ятати,що усе це ,
Примарних крил легких лихий туман . . .
Незвiданi стежки
© Copyright: Рассветзакат, 2011
Свидетельство о публикации №111071708392
Свидетельство о публикации №111071708392
Рецензии
