римована пiдсвiдомiсть
Осінь на пероні. Тихенько у вагоні перегортає сторінки вчорашньої газети. Жебраки збирають пляшки, обмінюючи їх на монети, щоб купити собі дешеві примари. Мені не хочеться іти на пари. Ті забавки, що їх шукають безпритульні, не варті моєї уваги. Повернусь до дому. І краще полежу на підлозі, втамувавши зеленим чаєм позов раптової спраги. Поринувши в полон своїх неосяжних мозкових витребеньок, обійдусь без зайвих надто розумних посиденьок. На самоті, провалюючись до непотребних дій. Без зайвих очей. Позбудусь ярма земних обтяжуючих речей. Така яка є. Не надто взаємна. Але в такі хвилини все ж буває солодко-приємно. Просто на килимі. В самозабутті фантазій та поривів. У собі самій. В безодні провалля під назвою тінь. В без просторовій -далечінь. Що колисає мене, доки грають думки. А осінь все так само гортає сторінки.
© Copyright: Ин Ко, 2011
Свидетельство о публикации №111071707321
Свидетельство о публикации №111071707321
Рецензии