…Я розкажу тобі свій сон.
У нім збирає крук податки
З моїх очей, а фараон
Боронить птаха відігнати.
В руці стискаю срібняки,
Та вітер їх на порох кришить.
Вони фальшиві і важкі,
І вислизають, наче миші
З нори, між пальців. І лайно
З руки те кинути несила.
Бо то – «зароблеНЕ майно»,
Душа яке не заробила.
А може просто «НЕ майно»?
Ой, частка «не» така підступна!
Мала, мов макове зерно,
Та для душі як цятка трупна.
Бо ж на живе – не сяде крук,
І фараон - потоне в морі.
Тож я, щоб жити, свій бунчук,
Зламавши, кинув у коморі…
2011
Сон iз круком
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111071703876
Свидетельство о публикации №111071703876
Рецензии