Мово моя

Мово моя! Ти багатостраждальна,
Вішана, стріляна, топтана в бруд.
Цькована,гнана віками безжально,
-Боже за що ця хула й пересуд.

Ти в болотах Сандормоху конала,
Гнобилась в сталінських  концтаборах.
Птахом казковим завжди оживала,
Бо не зломив ні терор ні ГУЛАГ.

Знову, безродні,  виношують мрії,
Знову здіймають, перевертні, крик.
(-жить будем  вместе  с Великой Россией,
с нами могучий росийский язык)

Я поважаю усі інші мови
Рідна для когось є мова своя.
Тільки я проти , щоби у окови
Ти ,українська, закута була.

Ні я не проти щоб в мирі нам жити,
В братнім союзі народів слов’ян.
Мову ж свою- не дозволю згубити,
Мову прадавню батьків і краян.

Доки ти є то живуть в Україні,
Звичаї давні, обряди, пісні,.
Ти ж не загинула в грізній годині
Катом мордована на чужині.

Мово моя  величава і сильна,
Не підкорив тебе лях та москаль.
Рідна моя! Будь від суржику  вільна
І засіяєш неначе кришталь.

Мово моя! Ти постійно зі мною
В думах, у серці і я залюбки ;
Мрію, живу, розмовляю тобою,
Благословенна ж буь роки й віки.
-