Весна поряд
вляглась на груди стомленій землі,
десь, мабуть, зачекалися наказу
ген-ген за небосхилом журавлі.
Пташата процвірінькали даремно,
і проліску сніги сказали:"Зась"!
здається, недоречно так нечемно
красуня біла з нами повелась.
Колись прийде весна, одна-єдина,
не пролетить повз нас, не промине,
і не простим ключем, а журавлиним
заклякле небо врешті відімкне.
Підніметься в своїй шаленій силі,
бо вже давно прийшла її пора.
розтопить людям душі скрижанілі,
й поверне серце до Краси й Добра!
Свидетельство о публикации №111071601693
Светлана Зиновская 22.03.2012 14:26 Заявить о нарушении
Инна Приходько 22.03.2012 15:42 Заявить о нарушении