Наді мною стояла вона,
Крива як дорога до Бога,
Берегинею мого буття.
Тече по щоках із під лоба,
Зі спустошених люттю очей
Її скаженілая врода.
Разгорну ій обійма тіней -
Якась дивовижна свобода.
Я зустріну її тихим сном,
Розрию могилу-криницю.
Доторкнусь потойбіччя чолом,
Напьюсь... Дурнувате насниться.
Наче біль тане в м'язах пітьма.
Блукає по тілі моєму
Та огидна, потворна й бридка
Чиясь нідуша із Едему.
Медокрилами босими йду
По зламаних іклах. Шукаю
Ненажерлеву свою весну
І втомлених янголів зграю.
Поверніть їм обличчя і світ,
Лишіть образИ і обрАзи.
Ти на хрест поспішаєшь? - Не слід.
Іісус - Він прийшов не відразу.
Не ховай темні думи в літа.
Нас усіх знають десь поіменно.
...Притомилася моя туга
Мої обіймати рамена...
2000.
***
© Copyright: Руслан Берладин, 2011
Свидетельство о публикации №111071507510
Свидетельство о публикации №111071507510
Рецензии