Трав п’янкий аромат
День спекотний колише
Сонце ніби маляр
Ясним променем пише
Все живе розімліло
До землі трави льнуть
Ой, як би ж то можливо
Що було повернуть
Час так швидко спливає
Геть летить в небуття
Від життя залишає
Тільки біль й каяття
Сонце жарко пече
З душі біль випіка
І тече по щоках
Сліз солона ріка
Я прощення прошу
Вірю Бог не залише
Трав п’янкий аромат
День спекотний колише.
Я прощення прошу
Вірю Бог не залише
Трав п’янкий аромат
День спекотний колише.
Як не прикро все минуле
Залишається там
Де всі завершені дороги
Туди немає входу нам
Але ми рухаємось вперед
Нам потрібно далі йти
Щоб не сталось бо потім знову
Жалкуватимемо ми.
Це якесь божевілля
Це немов би якась гра
У якої навіть, та й правил нема
Та щодня ми в неї граємо
Нас заманює вона
Програючи розуміємо
Що назад вже ходу нема.
Трав п янкий аромат
© Copyright: Андрей Ковальский, 2011
Свидетельство о публикации №111071401555
Свидетельство о публикации №111071401555
Рецензии