ОСІННІЙ ЧАР
Осіння принада – мов чари жіночі,
Коли не потрібні ніякі слова,
А серце від щастя і болю тріпоче,
Людина на хвильку про все забува.
Чому ж я до осені так неохочий,
Якийсь мені смуток вона навіва?
То, мабуть, душа примиритись не хоче,
Що час невблаганно туманом сплива...
Та в бабине літо вдивляються очі –
І знову надія в душі ожива.
Бо завжди є сонце за мороком ночі –
І вірить в майбутнє людина жива!
***
© Copyright: Виталий Дагаев, 2011
Свидетельство о публикации №111071307430
Свидетельство о публикации №111071307430
Рецензии