Про щось рипить...

                Сафронов В.В.
Порипує - матусенькина хвіртка.
Для неї часу знову - не лишилось.
І дні - для стріч відмірені - скінчились.
Короткі миті - як дарунки - зрідка.

Дмухне теплом із грубки - щедро -  гілка,
Відквітла, відбуяла - та стомилась.
Птахи - додому - ген  летять - наснилось.
І затишно, і солодко, і гірко...

Снує бджола в безвітрі прохолоднім.
В дорогу - кличе - все  якась турбота
І бродить у Понтійськім морі - син.

І істина - прозора - і сьогодні:
Не зрадили б кохана і - робота.
А решту подолати стане сил.


==========================================
Переклад Анна Дудка

Поскрипывает - матушки калитка.
Опять для нее часа - не хватило.
И дни - для встреч – в былое все уплыли.
Мгновения - подарки – очень редки.

Дохнет теплом из печки - щедро – ветка,
Отбушевала, отцвела, - устала.
Приснились птиц домой летящих стаи.
И сладко, и уютно, конец лета...

Снует пчела в безветрии прохладном.
Зовет - в дорогу - новая забота,
И плавает в Понтийском море - сын.

И истина - прозрачная - сегодня:
Не предали б родная и - работа.
А одолеть иное хватит сил.