квашенi зеленi помiдори... укр Iрина Шморгун

В моєму череві дозріли три квашені
зелені помідори…
То не дивакувата химера, вада чи
страшна хвороба…
Реальність…
Вони розпустилися та дозріли всією спокусливою
м'якоттю під самим шлунком,..
де можна провести стрімкий вектор сонячного
сплетіння, нервового центру та серця…
Пульсуючі…
Залежно від емоцій, бажань та почуттів –
пульсують, змінюють розміри, об'єми та форму.
Як люди…
Прийняла твою посмішку – квашена помідора
стала схожа на твої вуста… вуста
зі щоками, – такий собі
мазок причудливого клаптика обличчя…

Нап'юся  ліхтарного світла зіниць… – а зелена,
хм… до того ж ще й квашена помідора,
перетворюється на справжнє ядро планети…
гаряче та яскраве… як жовток щойно
висидженого яйця… густий та цілющий…
теплий та завершений…
Скуштую паскудства…
достиглого та вишліфувано-людського… – і
вибух геометрії! – овальні форми розплескуються
в багатогранну площину…
з безліччю косих та капаючими,
як однорічний яблучний джем, згустками…

Мої очі іноді сяють…
Розмова магнітом…
І ніхто не віда, що то не витівка родзинкового шарму,
а тепла посмішка зелених квашених помідорів
в череві…