Велика риба укр Марiя Сiвоха

Я втікаю від родичів,
Прискіпливих, як мухи на небіжчику.
У моїй спині стримить їх ніж,
Між моїми сильними лопатками.
Він нагадує плавник великої риби,
Блискучої і незалежної.
Я намагаюся ні про що не думати,
Інакше в душі закипає праведна лють.
Вона обпікає нутрощі
І змушує щоранку бігати вулицями й полем
В пошуках наживки на гачку,
Яким мене виловлять з цього глибокого і хижого океану.
Родичі знаходять мене скрізь,
Вони безсмертні,
Їх можна знищити, лише спопеливши рідний дім
І побудувавши на його місці залізничну станцію,
На якій ніколи не зупиняються потяги.
Ну чому все так складно?
Німо розкриваються вуста твої,
Соковитий ротовий отвір безумного карася,
Що розуміє присутність пательні
З киплячою спраглою олією.
Нас схопили за хвіст
І б’ють тепер об землю, щоб багато не говорили.
Дехто вже піддався ґвалтуванню течії,
Втратив задарма свою ніжність та наївну припухлість.
Але у нас ще є ніж між лопаток,
Що нагадує плавник великої риби,
Блискучої та незалежної.