Жiнки укр Марiя Сiвоха

Роздерти б тебе на шматочки…
А краще – перерізати горло.
Повірте, тримаючи лезо,
Моя рука не здригнеться.
Мене виправдали б присяжні – домогосподарки.
А ще краще – селянки років за сорок –
З великими дупами,
Потужними руками та ногами,
З вибритими маківками,
Мов у американських військових-контрактників.
Такі зачіски лірично настроєним можуть здатися
Великодніми пасками.
Та повірте, ці жінки не дарма мають
Таку товсту стрижену потилицю,
І їхня рука не промахнеться,
Кидаючи вила чи томагавка.
Ви мене спитаєте:
Де взялося стільки маскулинності в жінці,
Одягненій в махровий халат і пластикові капці?
А я вам скажу –
Не вірте їхньому вигляду,
В бездонних шафах їх дому
Сховані блакитні берети,
Камуфляж та калаші.
А що ще залишається жінці,
Добротно скроєній на щоденній праці
Та калорійній армійській їжі?
Ви мене спитаєте –
А де ж їхні чоловіки,
Їх, так би мовити, сильна половина?
А ті завжди винувато сутуляться,
Бо живуть з цими жінками з відчаю
Чи під впливом маніакальної депресії.
Чого ти нам усе це торочиш, –
Запитаєте ви, –
Що може бути у тебе спільного
З селянками років за сорок?
Нас поєднує спокій, –
Скажу я вам, –
Непорушність сфінкса,
Якому вже не потрібно придумувати загадки.
Повірте, коли прийде час, наша душа не здригнеться!