На нашім півострові тиша.
Цвітуть фруктові дерева.
А найкращі громадяни міста
Моляться в мечетях за наше здоров’я.
Все добре. Спи, моє серце.
Тебе не потривожить
Бомбардування смертників о шостій ранку.
Мої берци начищені
Чорним, як твоє волосся, гуталіном.
У спортивну сумку
Акуратно спакована холодна зброя.
Мені не потрібно галасу.
Я буду обережною і ніжною.
Вони навіть нічого не відчують,
А їхня подорож – продовжиться,
Але буде незрівнянно довшою.
Спи, моє серце.
Я повернуся.
Смерть зазирає під спіднички
Лише хорошим дівчаткам.
А ввечері шумітиме черговий парад геїв.
Під час нього ми втечемо до Афганістану,
Де заснуємо нову династію наркобаронів.
І коли смерть все ж наздожене мене,
Прихопивши великого плаского ножа,
Я хочу, щоб ти пам’ятав, моє серце:
Наша подорож продовжиться,
Але буде незрівнянно довшою.
Спи, моe серце укр Марiя Сiвоха
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111071203613
Свидетельство о публикации №111071203613
Рецензии