Не пам'ятаю вже коли
Підводив я до неба очі,
Я вже забув, що там зірки
Щоразу сяють опівночі.
Але сьогодні уночі
Тихенько вийшов з хати,
Поглянувши у височінь,
Почав там щось шукати.
Серед мільйона отих цяток
Шукав одну єдину,
Шукав, мабуть, хвилин з десяток,
Та все ж знайшов свою перлину.
Поміж усих отих світил
Вона була найяскравіша,
Вона мені давала сил,
Була моєму серцю наймиліша.
Вона дивилася на мене так,
Як янгол дивиться з небес,
А я? Хто я? Простий простак,
Мене не возить "Мерседес",
Не розкидаюсь я грошима,
І не купую дорогих дарунків,
З собою маю за плечима
Лиш щирість поцілунків.
Лиш щирість моїх почуттів,
Моєю долею ти стала,
В той день, коли тебе зустрів,
Шалено серденько заколотало.
Коли я поруч із тобою,
Я справжній, як світанок.
Прошу тебе, побудь зі мною!
Доки мене розбудить ранок.
На небесах кохання
© Copyright: Эрик Дрэйвен, 2011
Свидетельство о публикации №111071107033
Свидетельство о публикации №111071107033
Рецензии