Що дорікав тобі - пробач -
Усе від надлишку любові.
Лякав і кривдив тихий плач
І забаганка гонорова.
Але завжди в твоїх очах
Себе я бачив знов і знову
І ніжну кривду пробачав,
Як забаганку гонорову.
Від тебе кращої нема,
І люба лиш твоя розмова...
Хоч щастя й нишком відніма
Та забаганка гонорова.
Забаганка гонорова
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111071103401
Свидетельство о публикации №111071103401
Рецензии
)))
А цей вірш я вже не раз читала)
Подобається!
Дякую Вам.
Веточка Вишни 21.05.2012 15:43 • Заявить о нарушении
А цей вірш я вже не раз читала)
Подобається!
Дякую Вам.
Веточка Вишни 21.05.2012 15:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
