Думки

Так, я знаю
Всього в цьому житті можна досягнути,
І все можна зробити,
Але нажаль ніколи вже не можна буде назад повернути
Те, про що може хтось
Вже і встиг давно забути.

Ранок починається,
Та лиш про тебе всі думки.
Я не знаю, що робити?
Куди мені піти?
Куди ж це все подіти,
Як життя мені змінити,
Щоб забути тебе назавжди.

Та так хочеться все лихе забути,
І немов пером змахнути,
Щоб все життя переписати
І все знову розпочати
О, як стогне душа!
Як же хоче вона кричати!
«Мені так бракує тебе!»

Все те життя що було колись,
Його не повернути.
Воно зникло на завжди
Мабуть час його забути.
І ніколи навіть думками
Не повертатись в минулі дні.
Як би тяжко не було душі
Хоч й лежить вона на самому дні
Океану життя,
Що так безмежно глибокий,
Такий величний, та в той же час такий жорстокий
Що топить наші кораблі
З білим прапором кохання
І ми навіть не встигаємо
Кинути поглядом назад в останнє.

Час так швидко летить,
За годиною година,
Мить за миттю,
За хвилиною хвилина.
Весь життєвий негатив,
Уходить десь далеко в небуття
Ну а розум людський,
Його по трохи забуває.
Серце людське,
На відміну від каміння,
Воно вміє любити, вибачати воно вміє,
Тільки навіщо ж нам жити,
Саме таким чином,
Щоб пробачати когось
І самим прощення просити.