Я – тінь,
Я сіра пляма,
Що заблукала у буденності віків.
Немов краплинка серед океану,
Немов піщинка посеред пісків.
Не маючи ні страху ні думок
Знаходжусь я в одному стані
А може дійсно
Я звичайнісінький пісок?
Подує вітер і мене не стане.
Що буде завтра невідомо нікому
Та мені, що до того я лиш ходу додому
Хоч мені тепер відкриті всі великі дороги
Я повернусь все одно до свого рідного порогу
Мені набридло ходити навколо себе самого
Не помічаючи навколо більше нічого
А час так швидко летить, він не чекає нікого
Він забирає нас до себе
І це не випадково.
Я - ТIНЬ
© Copyright: Андрей Ковальский, 2011
Свидетельство о публикации №111071101962
Свидетельство о публикации №111071101962
Рецензии