Ти пишеш у ванній. Твої союзники - стіни.
Із твоїх пліч проростуть криваві волошки.
У твому горлі печаль і братня Шотландія,
Твої гріхи живуть по загиблих музеях.
Півсвіту і мокра мла на твоїх колінах,
Я в тебе закохуюсь - боязко і потрошку.
У твоїх очах - Японія і Нормандія,
На твоїх долонях - безладний роман-епопея.
Прийми мене, сестро, - голою, як на сповіді.
Ходімо зі мною вдвох розбивати камені.
Люби мене, сестро, як люблять брунатні шрами,
Налий мене, сестро, до краю своєю волею.
Сідай-но зі мною краяти свіжі спогади,
Давай будувати храми з кісток розламаних.
Ми завше ділились святими, вином і снами, -
Візьми ж, моя мила, трохи бездоння й голоду.
Сестрi Марii
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111071007667
Свидетельство о публикации №111071007667
Рецензии