Запилені сірим хмари
Спливали, розтоплені вогнем,
Перетворюючись на багно, що проростає.
Лишився тільки той, хто цілував його,
Обіймаючи землю під деревами.
В небі вспучення жил гігантської руки,
Що з силою когось борола.
Співало скло, коливалось листя, трусився змішаний з багном,
Ще більше занурюючись в нього – єдине ціле.
Сила прискорення вганяла краплями його ще глибше.
Захлинаючись атмосферою, простір ущільнювався…
Бетонні тіла отримували чергову порцію руйнування…
Сила вичерпувалася до останнього…
Вмившись від одкровенних поцілунків,
Він підвівся, вирушаючи на пошуки дому.
Той, хто цiлував багно укр Роман Рой
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111070907534
Свидетельство о публикации №111070907534
Рецензии