Прочекання

Вечір-"вумнічка" розкалюжив чашу закатного глінтвейну
Вітер -любодушенько лоскоче крилами зліва серцевину

                Не омине і тебе ніч, хоч не має вона того ехолокатора
                Засіче,блисне перлиннозубий смайл місяця з ілюмінатора

Прорубає поїзд крізь неба гострошпичну крижину
Не рівну та вірну вихрясту долю- шляховину

                Хоч липкострахий перегубень мені не властивий
                Кидатиму слідом крихти -зіркожелейн застиглий

Хтось до Чікаг та Бернів метострімко вирушає
на вакації...а я ні:)..ну та й що? це тебе зловтішає?

                Мені чеснокажно однаково/перекувирно/непровинно і ще якось
                не від гнилістних цих повітрясплетінь залежує радість/млявість

Точно знаю, що ранок мохітосвіжим ковтком зустріне
Не порозгублює снів, зойком гудків поїздів розбудить зміни

                У серці ввімкну режим "сповільно- рефрижиратор"
                волію палати, страждати, але завмру.Я- регенератор

Любов рубіно-намистно завжди мережить шию
Їду,знай, це "одне літо у пеклі", не чекаю раю

                У горлі -перечні слівця -образливі гості
                Не пускай у душу як мене не буде,злості

І між рядками відціди гіркОти рожеворайських яблук
Ці яблука впадають у небо до блискавцевих виделок

                На пагорбах травистих до болю в внУтрі застужусь
                напившись уранішньої льодавої роси..приперемружусь

Зкупаюсь у морі квітчанім,вінки комашні треба зплЕсти
Пірну в поміжліття і вийду в дощо-осінь, серце висушу топлес

                Вип’ю, вберу крізь пори легкозастудні віршеслова
                крізь ноти, гами,голоси нестримні думки-дива

Прочекай, ми нормально-ненормативні  водночас

                Не тікай, повернусь,про(с)молюсь,за забутий Даргавс

за незгаянний зеленогаїй невитерпний час...