Доля

Забарилася десь моя Доля,
Заблукала в небесному краї,
Десь плететься поволі-поволі,
Як дістатись до неї - не знаю.

Чи підхопить на крила лелечі,
Доки дням моїм вистачить ліку?
Чи зненацька ступлю в порожнечу
І шукатиму марно довіку?

Чи мину страхітливі безодні
В тім одвічнім жіночім благанні,
Щоби роси не впали холодні
На моє незім'яте кохання?

Забарилася десь моя Доля,
Заблукала в небесному краї.
Кажуть, гріх, коли серце в неволі,
Та не грішниця я, бо кохаю.


Вольный перевод: Иосиф Латман http://www.stihi.ru/avtor/namta

Где  замешкалась,  Долюшка - Доля?
Заблудилась,  чай,  в  крае  Небесном?…
Иль  плетёшься,  как  странник  в  постолах,
По Земле  нашей  в  пламени   вешнем?

Если  ж   аист,  мечтая,   на   крыльях
Унесёт  вдруг -  к  туманности  Млечной,
То  не  знаю,  достану  ли  сил  я,
Чтоб  искать  тебя,  Долюшка,  вечно…

Пусть  же  минет   меня  тьма  бездонна
В  нескончаемом  женском  желанье,-
Чтоб  не  выпали    росы  холодны
На  любви   неизмятой...   поляну.

Где  ж  моя  ты  замешкалась,  Доля?-
Заблудилась  вдруг  в  крае  Небесном?..
Говорят: - Грех,  коль  сердце  в  неволе…-
Я  ж  люблю!!..    и  любовью - не  грешниц…