Зерно життя

Петро Керанчук
Позолотив старенький ганок,
Жовтневим променем стожар.
Вже заглядає в шибку  ранок,
Заходить день, як на вівтар.

Перекликаться з пташками,
Лунає вслід церковний дзвін.
Гуде, з дзвінниці випливає 
І з днем спішить на перегін.

Та зачіпляєтся за душу,
Немає відступу назад.
І я за ним спішити мушу,
У золотистий листопад.

Пора дозріла і чудова,
Як на вітрині, почуття.
З них вже відсіяась полова,
У кожнім дні - зерно життя.


© Copyright: Петро Керанчук, 2011
Свидетельство о публикации №111070900158
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Петро Керанчук
Рецензии
Написать рецензию
Не посп1шай, ще не минуло часу, ще листопад прийшой той не до нас, хай дз1н лунаэ т1к1 як прикраса, звенить соб1 но не по нас..

Валентин Брилев   09.07.2011 09:13   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Петро Керанчук