Замріяно летіли в небі хмари,
І подих вітру ніс духмяність трав…
Земля з-під ніг безтямно так втікала,
Коли мене за руку ти тримав!
А часу не було… Були твої лиш очі...
І в небі уже зорі заблищали нам…
Для двох закоханих короткі дні і ночі,
І почуттів бездонна глибина!
Не випити, здається, їх, як моря!
І не вмістити їх в усі світи!
… Іти разом і в радості, і в горі,
І цю любов у вічність донести!
Розділимо навпіл усі печалі,
А радість більшою стає для двох!
Наш корабель прийде у тиху гавань,
Бо ним керує Всемогутній Бог!
Я дякую Йому, що у світах безкраїх
Він сотворив оазис для життя!
І душу вклав у нас, яка кохає!
Що в цьому Всесвіті зустрілись ти і я!!!
00:06 06.07.2011 року м. Вишгород
Оазис для закоханих
© Copyright: Валентина Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111070600784
Свидетельство о публикации №111070600784
Рецензии