Лепестки старинного романса

Тот клавесин и плакал, и ласкал
печаль чужую бархатным аккордом.
Певец был стар и пел, как пеликан,
процеживая музыку сквозь горло.

Пел о своём. И плакал не о нас
тот баритон с оттенком хрипоты.
Ронял под люстрой филармонии романс
прекрасных слов увядшие цветы.

И слово с музыкой в одно соединив,
коснувшись онемевших душ едва,
слетел романс о том, как он её любил,
незабываемые ей шептал слова.

Вокал преподносил он, как бокал.
Хоть пел уже с натугою немножко.
Красавицы откуда-то, наперекор векам,
шли к вокалисту лунною дорожкой.
 
Вот музыка растаяла. Антракт.
В фойе мужчины говорили прозой.
Молчали женщины. И всё было не так.
И пахло нежными духами и мимозой.

Старик тот пел без грима и гримас.
Слова - не современные и страстные.
О, спойте, спойте девушке романс!
Устали женщины быть не прекрасными.


 ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО  РОМАНСУ
         (оригинал)

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де наче солов"ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й не сучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.