Скажу
Настійливо питаєш чого шукаю?
Скажу тобі --
Та я і сам не знаю!
Блукати наша доля.
Кидатися з боку на бік...
Чомусь задумаємося, тоді
Й пускаємося, як та ракета
-- та й без заміру.
Куди кидає нас вітер подій.
Часами, постраждалі очі плачуть.
Не мають сили з вітром розмовляти
І як те листя пожовтіле сльози ллються
Й солоним смаком, кришталево,
Повітряні простори обіймають!..
Я подивлюся навколо себе...
Скажу тобі --
Бачу не сам себе, а тих яких не знаю!
Й тоді ще більше я блукаю.
Чи маю долю? Я не знаю!..
Все щось туманно виглядає.
Як та ракету без заміру
-- не знаю чи на землі,
чи то на морських хвилях --
В далекий простір мої думи запускаю!
Скажу
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111070604056
Свидетельство о публикации №111070604056
Рецензии