И как теперь тебя забуду?
Душа до края добрела.
Такую дивную цикуту
ещё я в жизни не пила.
Пречистой вот такой печали,
такой вот жажды - сразу, вдруг,
такого вскрика в том молчаньи
и магии такой вокруг.
И звёзд в роскошном неба ложе,
и той безмерности в судьбе!..
И не стихи вот это, может,-
Цветы, что брошены тебе.
ОРИГИНАЛ
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого бЕзміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
Свидетельство о публикации №111070603601