…Що пишете, поети, на рядки,
мов на гачки, зодягши ніжні душі?
Чи ж спромоглись з Поезії-ріки
рим наловить на добрі збірки-«юшки»?
Які смаки в них? Дикі, наче вовк?
А чи страшні, немов дитячі труни?
Мо’, веселкові? Чи гладкі, як шовк?
Чи загадкові, ніби древні руни?
Розкрийте серце! Вилийте вино
емоцій свіжих! Це, як є що лити.
Тому зібрати грона не дано,
хто лиш за срібло здатен говорити.
Чи вже помер, бо пам’ятником став,
хоча ще ходить, дихає. Й плазує,
бо порох гріє. Птах, що відлітав,
Став наче змій, він пульс життя не чує.
Як ти поет, то смійся чи ридай,
але пиши про те, що наболіло.
Саджай лозу і, може, як врожай,
дасть Бог тобі дарунок дивний – крила…
2011
Що пишете, поети?
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111070500801
Свидетельство о публикации №111070500801
Рецензии