ИЗ ПОЭЗИИ ЛИНЫ КОСТЕНКО
Я Вами тяжко так переболела.
То было всё так призрачно, как сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
а разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пришла она - пора прощанья. Будень.
На белых окнах мёрзнут миражи.
И как мы будем, как теперь мы будем?!-
сроднившись так... и став чужей чужих.
Та сказка дней, где царствовали двое,
Тот светлый сон,- всплыли куда-то ввысь.
Но это тихое сиянье над судьбою! -
оно осталось надо мною на всю жизнь.
ОРИГИНАЛ
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!-
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів,- вона була недовгою.
Цей світлий сон,- пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею!-
воно лишилось на усе життя.
Я вами тяжко так переболела
© Copyright: Светлана Похилько, 2011
Свидетельство о публикации №111070506449
Свидетельство о публикации №111070506449
Рецензии
Олечко,я заходила на Вашу сторінку і залишила коментар. Прочитайте його,
будь ласка! Дякую Вам за відгук.
Светлана Похилько 05.07.2011 19:15 Заявить о нарушении
будь ласка! Дякую Вам за відгук.
Светлана Похилько 05.07.2011 19:15 Заявить о нарушении