Тиха ніч опустилась поволі на місто
І розкрила над ним панно золоте –
Скільки сяє зірок, хоч збирай з них намисто –
У ночі все таке чарівне!...
Ніч завжди дає поштовх аналізу дня,
Усіх справ, що устигли зробити
І щоб приводу не було картати себе до рання –
Потрібно завжди по-совісті жити!
Адже вибір нам даний завжди
І вирішуєм тільки ми самі:
Куди йти й що робить,
Яким чином вести свої справи…
Наша доля у наших руках,
Тож давайте по-совісті жити!
Щоб тим паче, як станем в літах,
Не було чим себе докорити!
По-совести
© Copyright: Ирина Артлис, 2011
Свидетельство о публикации №111070506351
Свидетельство о публикации №111070506351
Рецензии