ИЗ ПОЭЗИИ ЛИНЫ КОСТЕНКО
Вот так, как сроду, тайно, с тыла
мещан оскаленных рои
до боли ненавидят мою силу,
я ненавижу слабости свои.
И сколько их! Я соткана в печали.
Для ближних снято сотни одежин.
Коленопреклонённо, как Почаев,
стоит душа передо всем святым.
Жужжат и жалят мириады версий.
Ну, что же,- пусть. Сильна я, даже зла.
Я знаю: слабость - то сестра диверсий.
Я ж в диверсантах сроду не была.
ОРИГИНАЛ
Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
усіх міщан оскалені лаї
ненавидять в мені мою скаженну силу,
ненавиджу я слабкості свої.
І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячу свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну, що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість - це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.
Вот так, как сроду, тайно, с тыла...
© Copyright: Светлана Похилько, 2011
Свидетельство о публикации №111070506037
Свидетельство о публикации №111070506037
Рецензии