ИЗ ПОЭЗИИ ЛИНЫ КОСТЕНКО
Страшны слова, когда они молчат,
когда своё значенье затаили,
когда не знаешь ты, с чего начать-
ведь чьими-то они уже все были.
Словами плакал кто-то, мучился без снов,
с них начал кто-то и закончил ими...
Людей мильярды, и мильярды слов,
но ты обязан сделать их своими!
Всё повторялось - лень и одержимость,
асфальт дорог, тропинки в спорыше...
Поэзия - всегда неповторимость,
прикосновение бессмертное к душе.
ОРИГИНАЛ
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші...
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Страшны слова, когда они молчат...
© Copyright: Светлана Похилько, 2011
Свидетельство о публикации №111070505876
Свидетельство о публикации №111070505876
Рецензии
Ваш переклад мені сподобався. Одухотворений, натхнений, з любов'ю до кожного слова - а це дуже важливо: не просто виконувати перклад як задану роботу, а резонувати серцем з обраною поезією. Вам це вдалося: вхоплена тональність, настрій, суть віршу. Буду читати далі. З повагою - Лідія
Лидия Стадницкая 25.12.2011 15:58 • Заявить о нарушении
Лидия Стадницкая 25.12.2011 15:58 • Заявить о нарушении