Пусть подождут забот будничных...

ИЗ ПОЭЗИИ ЛИНЫ КОСТЕНКО

Пусть подождут забот будничных сплавы.
Я насмотрюсь на солнце и на травы.
Наговорюсь я с добрыми людьми.
Не время мимо нас проходит - мы,
Мы сквозь него проходим... так-то...
А время - только отбиванье такта.
Тик-так, тик-так...чаcов беспечность.
Но время - то века и вечность.
А день и ночь - с заката до восхода -
Лишь только вехи нашего ухода,
Всего лишь миг, отрывочек, узор,
Какой-то колер на твоей палитре.
.....................................
Ещё звенит аккордовый мажор,
Но Время, гениальный дирижёр,
Листает ноты на своём пюпитре.


        ОРИГИНАЛ

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюсь я з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм...ми минаєм... так-то...
А час - це тільки відбивання такту.
Тік-так,тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час - не хвилини, час - віки і вічність.
А день, і ніч, і з вечора до рання -
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі,-
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.