Завмирає душа на роздоріжжі світів,
Її вабить диявол, що всередині засів.
Кожен день випиває всю її кров,
На шматки розріває,забирає любов.
Окривавлені руки ще тримають меча,
Та надія вмирає, як згасає свіча.
Все.,що було, минуло, лиш самотність та біль
Розрізають ножами усе тіло навпіл.
Помирає поволі чорний ворон життя,
Ідучи по кістках, він прийде в небуття.
Він вмкльовує очі всім, хто зрадив його
І дарує безсмертя, хто поліг за ньго...
***
© Copyright: Эмили Ворест, 2011
Свидетельство о публикации №111070500520
Свидетельство о публикации №111070500520
Рецензии