Не надо класть небрежно руку на плечо

ИЗ ПОЭЗИИ ЛИНЫ КОСТЕНКО

Не надо класть небрежно  руку на плечо.
Жест этот - он уместен только в танце.
Доверье - зверь пугливый. И причём,
Прохладу любит, изморозь дистанций.

Он любит час. Минуты. Дни. Года.
Он странный зверь, он любит даже муку.
Он любит расстояние, разлуку,
Но фамильярность,  панибратство - никогда.

Он в тех садах, в сонатах соловьёв
Шаги крадущиеся слышит браконьера.
Ловушки ждёт от взгляда и от слов,
Давно спектакли эти зверю не премьера.

Души людской тайга, глубокая печаль!
Прекрасный зверь, с ним хорошо живётся.
Но не  пытайтесь  его  звать и  приручать.
Он сам придёт к вам - и  не отшатнётся.


             ОРИГИНАЛ

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра - звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань и розлуку,
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов"їв
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем"єра.

Душі людської тУго і тайгО!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.